Хотілося б розрізати, розірвати
Нігтями, пальцями
Грудну клітину.
Зробити велику діру
Й діставати, прориваючись крізь
Вени й артерії,
Нутрощі... Шматок за шматком
Тягнути з кривавої прірви
Назовні без наркозу класти
На стіл на ліжко підлогу
Сидіти і класти їх на коліна...
Вигребти все до кінця, до знемоги.
Не відчувати нічого.
Зробити пустку.
Білу. Чисту. Ніщо.
І щоб не нудило
Від власної гидоти й потворності,
Натовпу придушених емоцій,
Вони кишать,
Мов хробаки всередині мене.
А хтось подумав,
Що то лебеді у рожевій затоці,
І я варта цілого світу...
