Обожнюю ранкові електрички!
У мене з ними особливий дзен.
На інших їздити не маю звички,
На інших не знайдеш таких проблем.
Бо зранку люди їдуть на роботу,
Бабусі древні – пруться на базар.
Тож краще на замку тримати рота:
Бабулі вміють підіймати та-ра-рам.
Ти тільки привід дай: погоду,
Чи Президента, пенсії згадай…
І буде весело усю дорогу.
Таких сюжетів не знімав Кар-Вай!
Шкода бідняг, що одягають туфлі,
Бо в тисняві ніхто не бачить ніг,
Як по бульвару, пруться люди-трутні,
І не зважають на протести й крик.
А ще бува прикол: торговці
Залізуть у наповнений вагон
І починають: чіпси, пиво, ножиці (!) –
Воістину сумний оксиморон.
Ще веселіше в електричці влітку:
Коли стоїш посеред потних пик,
Стоїш, і нюхаєш чиюсь підмишку…
О апогей всіх збочених утіх!
Обожнюю ранкові електрички!
У мене з ними особливий дзен.
Та все ж, як їду я до річки,
Беру старий батьківський міні-вен.
P.S. "В тисняві, та без образ" - щодо українського громадського транспорту справедлива лиш перша частина.
