Буває час, коли життя нестерпне
Коли серце завмирає, чи просто терпне
А я люблю тебе, зелені оченята
І ту музику, що співають ангелята.
Звичайно, я загляну за нічну вуаль
І минулого мені, не стане жаль
Всім відомий трагічний кінець серіалу
В якому вагони, тікають з порожнього вокзалу.
А я згадую наш Ренесанс, твоє обличчя
І ті віки, що вкрадені в Середньовіччя
Ті миті, що народжували нову фундацію
І піднімали із колін, підкорену націю.
Кожен з нас чекає фіналу своєї драми
В якій залишаєм кохання мікрограми
І тільки один процент зі ста закінчується сенсацією
І я ховаю біль, після кожної такої ситуації…