Думки від мене знов кудись тікають в небуття,
Легким морозом й інієм покриті,
Ти щастя то, що я шукала все життя,
Лише заради однієї миті.
І в час коли це щастя вже буде в зеніті,
Я все покину, бо навщо ці матеріальні блага.
Напевно тільки раз так прагну я очей твоїх блакиті,
Бо ти єдина у моїм житті розвага.
Зупиню я потік якихось слів банальних,
І насолоджуся твоїм мовчанням,
Не треба зараз сцен ти театральних,
Із другорядними акторами і фальшю у звучанні.
Лиш твої руки, ті тонкі холодні руки,
Здається я вже з розуму зійшла,
Солодкої такої не пізнавши муки,
Не знаю, як же досі я жила.
Найбільше в цю секунду я боюся втрати,
Загадуючи лиш одне бажання підчас зорепеду,
І не страшні мені тюремні грати,
З тобою я готова йти до аду.
Ти- героїн, ти- кокс, наркотик мій,
Вершина слави, все до чого прагну я,
Можливо досить цих рожевих мрій,
Мільйон вартує посмішка твоя.
А дотик твоїх губ ціни не має.
Емоції тримати у собі не сила.
Ти 100% правий, я тебе кохаю,
Не знаю, чим це щастя заслужила.
Між нами інша мережа, яка не потребує покриття,
І зносять дах думки несамовиті,
Ти щастя то, що я шукала все життя,
Лише заради однієї миті.
