Хто ти?
Ким був і куди зник?
Чому прийшов до мене в той час коли я зовсім про тебе не думала. Не знала про тебе. Навіть не могла уявити, що ти існуєш..
З'явився і накрив з головою щастям. Отак з порогу. Отак несподівано і чесно. Отак без зайвих вагань і страхів.
То не було кохання з першого погляду. Більше того, чи було воно взагалі коханням? Але в ту ніч ти повернув мені мій світ. І подарував частинку свого. Заставив серце знову битися. Хай і на короткий час.
Твої очі сміялися, а світле ледь кучеряве волосся випромінювало тінню доброти і щирості. Твоя усмішка кидала в жар і відганяла смуток з моїх повік.
Ми трималися за руки і бігли. Ми тікали від всіх людей, речей, справ і упереджень. Ми ненаситно обмінювались думками і ніжністю просочували кожну клітинку тіла.
Я вдихала холодне повітря, але поруч тебе не треба було навіть дихати. Я рахувала твої мрії і примножувала до них свої. Бо ми ж мали бути разом. Навіки разом.
Ти став моєю свободою. Порятунком, бажанням, дотиком, посмішкою, щастям, ніжністю, крилами, радістю, музикою, натхненням, повітрям, простором, насолодою, пристрастю, кольором, світлом і ритмом... В ту ніч ти став моїм життям.
Але ти пішов коли на небі з'явився перший промінчик. Світанок забрав тебе. Без натяку. Без обіцянок. Без попередження.
Але ж ти повернешся.
Ти забув свою душу на моїй подушці.