Тривожачи темряву звуком німих слів, я губами вимовляю ніжні слова до тебе, а ти обернена обличчям до сутінкового сонця усміхаєшся мені, посмішкою літньої дріади, і вже про нас пишуть легенди, і дощ оминає нас, щоб ми не намокли… ранкова кава бадьорить і наповнює молоде тіло енергією, і в паузі короткої миті ти переоцінюєш свій весняний ранок, і починаєш жити, жити новим днем. Ти втомилася від пустоти твоїх днів, і прагнучи їх наповнити, ти знайшла мене, а може і я тебе, а може просто ми зустрілися, і як в пісні, закружляли у спільних па… Так я в ритмі, в темпі і коловороті почуттів і приємного божевілля, вперше я відкрив для себе істинне значення слова кохання… Ти його прообраз, і все просто казково…