Я на відстані уст признавався бажанню шаленому
і на відстань очей відпустити кохання не міг.
я на відстані рук кутав щастя п"янке гобеленами
і на відстань грудей я ховав у душі оберіг.
Я на відстань роси покривав всю тебе насолодою
і на відстань дощу налаштовував лагідний душ.
Я на відстань коси ворожив подушками над вродою
і на відстань "пущу", не пускав ані злив, ані стуж.
Ми на відстані злились, на велич вселеньського простору
і на відстані гір, що здіймалися ввись, як роки.
Чом же ми опинились з тобою на відстані пострілу
і на відстань до зір поділилися наші думки.
прекрасно... такий неочікуваний поворот... така неперейденна відстань в фіналі -- це одразу, миттєво і тому несподівано, міняє масштаб спийняття -- так близько-близько -- на відстані вуст, рук... аж тісно стає читати... і наразі -- на відстань зірок! перепад, як на американський гірках... браво!
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валю! Подобаються мені Ваші коментарі - Ви інколи знаходите у віршах те, про що не догадується сам автор. От вона - майстерність!