...знак нерівності між долями різко набирає контрасту
візія твого міста всередині серця холодного наче прірва
напередодні весни сніг уже не сніг а тільки крихти пінопласту
якщо з роками передусім найперше старіє шкіра
то сутність серця ніколи не піддасться часу
світ лізе в мою рану брудними руками
заносить інфекцію від якої ця рана стає глибшою
якщо зовсім недавно ми уявляли себе вовками
то тепер ти цілком самотній вовк а між нами
нездатність триматися зграї...
час життя віддаляється від часу смерті повільними кроками
я віддаляюсь від тебе неначе від сну невагомого вчорашнього
моє тіло обліплене чужими дотиками та пороками
с т р а ш н о
бо ніч доживає останню химеру дійсності
спотикається падає і розбиває до крові носа
наче спалахи мігрені твої приступи вигаданої вірності
час уже довго споглядає на нас із коса...
наче пальці сліпця моя туга обмацує простір
в якому немає тебе і багато чого без тебе
але ж я не люблю...хоча любов виліковує постріл
слова у серце в якому уже почали проростати
зерна
свідомої втрати ...
у тебе на долонях несказана правда про нас
попід мостом наших мрій залягають бурхливі води
відпускаючи і стаючи частиною натовпу враз
стає легко тобі і мені на подив...
Людське тіло з роками дуже нагадує цікаву книгу, потріпану і пожовклу від частого контакту з читачем. По чисельності зморшок і шрамів можна судити скільки тій людині прийшлось пережити, щоб донести до нащадків щось чисте і світле, і навпаки інколи бездоганний вигляд свідчить, що усі роки дана особистість була лише зайнята собою і в душу заглядати їй не хочеться. Гарні роздуми.
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Мені сподобались Ваші роздуми.. Бо насправді так воно і є...
"моє тіло обліплене чужими дотиками та пороками
с т р а ш н о
бо ніч доживає останню химеру дійсності
спотикається падає і розбиває до крові носа
наче спалахи мігрені твої приступи вигаданої вірності"
дуже сподобалось!тонкі психологічні ходи, напружують уяву, заглиблюють у роздуми...влучно використані образи підсилють зміст...особливо мігрень
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...якщо з роками передусім найперше старіє шкіра
то сутність серця ніколи не піддасться часу...
Так... це те , що непідвладне часові
Стільки перлів у цих рядках... перечитую з насолодою
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00