Був вечір,зірки давно уже погасли,і небо ніби вкрилося ковдрою. Група підлітків зібралась на прогулянку,як на шестеро людей компанія досить навіть галаслива. Дві сестрички,одна з яких із своїм коханим хлопцем,друга прсто за компанію,і троє спільних друзів. Вони сиділи розмовляли,дуріли,сміялися…. Та ось сталося те,чого і уявити не могла молодша ,самотня лебідка Улянка,до їхньої і без того шумної компанії приєдналося ще декілька хлопців,один із яких просто зачарував серце юної красуні .
-Привіт,мене звати Роман,а тебе як моя юна зіронька???
На мить її щічки зачервонілися і здалося що світ навколо зупинився..
-Мене Улянка,через хвилювання прмовили її ніжні вуста.
-Ти,я бачу,тут зовсім засумувала??? Давай знайомитись???
Ці слова вона чекала,і снрцн її тьохнуло,коли вона нарешті їх почула.
-ну давай,чим цікавишся,де навчаєшся,що в житті тебе цікавить???
-я займаюся легкою атлетикою,цього року закінчив школу,планую поступати на професію юриста!!! А ти чим плануєш зайнятись у майбутньому??
-ну перш за все закінчити 9 класів,а зараз я перейшла лише до 9. ну а далі буде видно,немає таких занять які б мене не цікавили,мистецтво,танці,комп’ютери,техніка-усе!!!
-що ж бачу ти дуже цікава особистість!! Мені б хотілося і надалі з тобою спілкуватися!!
Ця відвертість ніби медом,таким солодким і пахучим мастила її ще зовсім юне серденько!!
-що з тобою зіронько??? Запитав він її.
-та так нічого задумалася просто…. А можна тебе щось запитати???
-так звісно сонце!!!
-а ми з тобою завтра побачимося???
В дші її гоів ураган,і замерзали ріки протягом тих кількох секунд,що вона чекала його відповіді,і врешті-решт вона її дочекалася:
-сонце,що за дурні питання ти задаєш?? Звісно так,так,і ще багато-багато раз так!! Ти настільки заполонила моє розбите серце,що я і не міг відповісти тобі ні!!! Тільки скажи де і коли ми зможемо побачитись,і я тут же мов на крилах прилечу до тебе.
-нуу давай тут же о 21,00 добре??
-звісно!!!
На тому і розійшлися,наступний день був наповнений серцерозриваючою радістю,і солодким очікуванням,і ось нарешті вечір,вона літає по хаті мов навіжена з дурним питанням що одягнути!! Поки одягнулася,поки зібралася,було далеко за 21,00,Уляна виходила з великим страхом,що Роман її так і не дочекався,але ні чекає,чекає значить сподобалась,якщо сподобалась значить полюбить,ось які думки маячли у її маленькій голівонці.
-привіт,вибач що запізнилася,я просто хотіла…
І тишина,він приставив вказівного пальця їй до вуст,і прсто дивився у її світло зелені оченятка. Вони були сповнені любові,щирої довіри до нього. Він просто милувався нею,і для них на ту мить цілого світу було мало!!
-Я хотів ще вчора тобі сказати що… я як маленьке хлопчатко закохався у твої добрі очі,милі вуста,і ніжні рученята!!! Я прошу тебе,молю будь моєю дівчиною!!! Що ти скажеш???
На мить запанувала тиша…
-ну …не муч…не мовчи,скажи!!!
-так,я згодна,так,так,таааак!!!
В очах обох засяяло щастя,і здавалося нема щасливіших за них,тепер вони гуляли лише вдвох,йшли місяці…одного сонячного ранку їй,як і завжди радісній позвонив Роман,і з стривоженим голосом запропонував зустрітися,Уляна без жодної поганої думки погодиласяя,вона ж бул впевнена що любить він лише її.
Вона прийшла до нього,вони сіли попили чаю,він поцілував її,і тремтячим голосом сказав:сонце,зіронько пробач,але ми вже не можемо бути разом,я останній тиждень не приходив лише тому,що боявся дивитися тобі твої чесні очі,прсто я ……так я зрадив тобі…пробач…. Я більше так не можу….
-і давно ти з нею???
-три тижні,,, пробач…та так буде краще для нас обох
-ні,ні,ні я не вірю тобі,але якщо це так то я піду,і піду назавжди з твого життя,ти не вартий мене!! Прощавай!!!
-пробач!!пробач лебідко!!!
Ніби вимерло все,вона не хотіла нічого,але як на зло яке б велике не було місто,Ульяна вічно бачила його з іншою,ніби ніж проймав її розбите серце,та час все рівно минав,серце потроху заживало,і згодом все зажило,вона знала про нього все,згодом на одній із зимових вулиць міста він зупинив її і захотів просто поговорити,проте,її відповідь була для нього несподіваною,бо крім пробач я тебе не знаю віе не почув нічого,можливо це гордість,а може її серце насправді для нього зачинилося назавжди….
ID:
319478
Рубрика: Проза
дата надходження: 06.03.2012 08:13:22
© дата внесення змiн: 06.03.2012 08:13:22
автор: Вільна
Вкажіть причину вашої скарги
|
