Думаєш, що розумієш цей світ?
Тоді розкажи мені, чому люди знаходять свою сутність лише в соцмережах, де привертають увагу нібито оточуючих скопійованими зі спеціально створених для подібних “світлих голів” цитатних сайтів “розумними” виразами великих просвітителів дійсності, коли вже не вміють за всіма правилами боятися загубитися, бо не можуть блукати незнайомими вулицями без засобів перевірки місця знаходження, натомість обожнюють втрачати відчуття контролю над ілюзією розвиваючого пересування, аби довести свою дорослість та вдавану свободу від безпечних життєвих виявів?
Чому, коли їм набридають одноликі істоти, кольори та відображення, починають змінювати відтінки свого існування, фарбуючи волосся, нігті, очі, ховаються за кремезними капюшонами й капелюхами, вважаючи це не страхом перед набридливою буденністю, а виявом бездарної зіпсутої індивідуальності?
Чому через дурні зацікавлення вони перестали пручатися, стали вірити досвіду минулих поколінь, вважаючи себе і гордими нащадками, і обездоленими примарами найближчого майбутнього?
Чому всі повинні дотримуватися усталених традицій пустоголових оптимістів своєї доби, непідтримка яких робить людину диваком-маргіналом, з якого можна знущатися, який нічого не вартий за свою невідповідність?
Чому ненормально сміятися й шанувати неприємності та ігнорувати здобутки людської цивілізації?
Навіщо необхідно обговорювати нав’язані питання, у яких некомпетентний?
Все одно ж знайдеться дурень, якого ненавидітимеш за цілковиту відповідність правилам рідного міста…
