Квітни завжди,
моя згубо солодка,
Барвисто, як квіти що в полі.
Квітни собою,
духмяно і терпко,
Мій світ у твоєму полоні.
Квітни так,
щоб весь час завмирав,
Щоб додолу всі квіти вклонило:
Щоб піони від заздрощів в’яли,
Щоб сумною ставала калина.
Я твій дотик цілунком зустріну,
Цілунком у вуста і у серце.
Залишу частинку прозорої мрії,
Що з ока для тебе зірветься
І загляну в глибінь тих карих очей,
Звідкіля вже нема порятунку,
зтлілий палким жаром ночей
теплих слів і палких поцілунків.
І розтану мов свічка в твоїх обійманнях,
І ніжно залишу я руки на стані,
Не буде разючим зізнання
І прошепчу ледь чутно -
…кохаю.
