За обрій сонце ось вже закотилось,
У вікнах,лише відблиск догорає.
Неначе полум`я у них на мить з`явилось,
Ну ось й його тепер не має.
І захід сонця,вже на цьому закінчився,
Враз стало сумно від минувшої краси.
І вечір враз на землю опустився.
Ти не повернеш вже нічого й не проси.
Ось так надії й мрії догорають,
Ти мрієш й віриш,але в одну мить.
Ти ненароком,якось помічаєш,
Що все,як захід сонця враз згорить.
Тобі нічого й так вже не змінити,
Лиш спогад неба ,яке ввечері горить.
Ти будеш спогадом цим довго жити.
Іще не раз,душа і серце заболить.
