Моє розхвилювалось серце знову.
Мав щастя в юності його так хвилювати…
Втекла – під лісові сховалась шати.
Казкова! –
Я не зміг тебе догнати.
Спливли літа у безвість, відзоріли…
І рясту свіжість й ніжність не вернути.
У мареві років я б мав тебе забути.
Зустрілись –
Втрапив у любовні пута.
Чому нас не звела раніше доля,
Коли кипіла кров у дужих жилах?
Ти не мене, ти іншого любила!
З горя…
Удвох летіли на підтятих крилах.
Для мене знову сходиш сонцем червонястим.
Іще промінчику всміхнуся…кволо:
Твій лицар – твій король – сьогодні…голий!
Нещасний…
Насолоджуватись болем?
