Моїм рукам подобалось пестити його волосся,
тепле і густе, мов хутро якоїсь тваринки.
Тим паче він був моїм кращим другом, моїм братом,
я відчувала до нього глибоку прив'язаність...
Франсуаза Саган ( "Здравствуй, грусть" )
Мої руки сумують. Судомить. Спогад вбивчий.
Твоє волосся.
І невже у пухнастому хутрі вони будуть тепер лиш гості.
Мені цього страшне бракує. Твоє хутро мене лікує.
Моя пам'ять - мій злісний ворог! Все глузує з мене й глузує!
Загрубіли від мук цих руки! Не шукають нового дому!
Вони мріють здійснити спробу, ще якусь, безнадійну спробу.
Попрохає, мабуть, змінитись. Ти відпустиш своє волосся.
І мої почорнілі руки знову стануть лише відголоссям.
Не повірю, що буде краще новим власникам в ньому тонути.
Дай мені ще один разочок, хочу в ньому ще раз заснути.
Його запах... Його текстура... Пальці ніжності дико хочуть.
Все згоріло? Тобі не вірю! Бо дивилися очі в очі!
Коли руки шукали притулку... Коли стогони заглухали....
Я шукала в тобі порятунку... Я шукала, а ви й не знали...
Що тепер мені з ними робити, з непокірними цими руками?
Я так хочу тебе любити... А ти ріжеш мене шматками...