Коли любов полонить серце,
Ти відчуваєш кожну ча́стку,
По тілу бігають мурашки,
Немов би загнані у пастку.
Ти забуваєш хто ти є,
І байдуже якого роду,
Ти покохав, і це тобі,
Тепер диктує моду.
Ти вже забув своє ім\'я,
Коханий, зайчик, моє сонце,
Для тебе все твоє життя,
Маленьке розове віконце.
Ти не біжи за почуттями,
Бо дуже просто покохати,
Цьому не треба піддаватись,
А це потрібно цінувати.
Інколи, ми настільки захоплюємось почуттями, що забуваємо, що у нас крім серця є ще й голова. Заради свого кохання ми готові на все і отримуємо від цього неймовірне задоволення. Та саме ці найприємніші миті, нажаль, можуть завдати найбільшого болю. Кохання контролювати неможливо, проте можливо контролювати себе. Багато хто скаже абсурд, та я не повірю, що у Вас не було хоча б одного ранку в житті коли Ви прокинулись і слізно подумали навіщо я це зробив? Я вважаю кохання повинно бути розумним(спочатку добре подумати, перед тим, як щось зробити), а не шаленим(спочатку зробити, а потому думати). Це моя думка.
Jakw4o mu kontroljyem po4yttja, to ze w4o zavgodno, luwe ne kohannja. Bo vono ne vid nas zalezne, vunukae bez porad rozymy, ne mae ni pidvalun nipru4un. Mozna pokohatu ljyduny z perwogo zvyky, z perwogo poduhy, z perwoi hvulunu. I jak bu dosvid4enuj rozym ne buv truvogy, ne poperedzav pro bil i strazdannja, vin bezsuluj. I same v zjomy sula kohannja. Mu ne zdatni kontroljyvatu ni kohannja, ni bil, jakuj vono luwae pislja sebe. Kohannja ne moze bytu rozymnum 4u merozymnum, vono abo e, abo ze ne vono. A ranku z dymkamu pro zal bylu. W4o zrobutu... take vono - kohannja.