вересень місяць як місяць був не прокинувся й зник
вересень місяць як місяць був не прокинувся й зник
поміж черг і діагнозів поміж лікарень і щеплень
і тебе загортає мов протизаплідне під теплий язик
темні води збирають під’їзди і пам'ять
двори
і усе що ніколи не щезне
і тебе і твої фестивалі поезії
вибори
конкурс краси
сонце випалить місто бо місто програло двобій
а як так то тобі хай такому ніякому ляже на груди вітчизна
відрізати по пальцю неначе від тиші по кожній наступній добі
бо не плачеться про головне
про собаче
про різне
себто так відкриваються двері на третю ніч по тобі
целофанове щастя
не важчає жовтень а важчає дим
і морфіново так повертатися після потопу
мінералка скінчилась і тут не існує води
кожного разу потому
