На вірність моє серце не провіриш...
В ньому вогонь знайдеш - зніяковієш.
В очах чистоблакитних - небеса,
то в лузі пташка й весняна краса.
Рукою трепетно руки торкнутись, -
це наче у Раю,не хочеться проснутись.
Я загубилась в тиші сну й не плачу,
бо думаю,що я для тебе ще щось значу.
Любов - це п'єса,в кожного сценарій,
поривчастий,немов бджолиний рій.
З тобою інша мою роль невдало грає,
бо в ній роси тепла мого - немає.
Зірвалась буря за вікном,вона лукава,
вже іншої коханої тобі не визнавала.
Від збудженого вітру сцена запалала,
не відпускаючи любові,що душа благала.
