Здавалося б-живу,
ось бачиш - відчуваю.
Приховою свою журбу
серце спопеляю,
і то не сльози на очах очах
і не тремтять уста гарячі
то в серці моїм страх,
що тебе більше не побачу.
І хай не мій то хоч чужий,
аби лише щасливим був, коханий.
І все готова пробачити
тільки б цього тобі не бачити.
Ой, не дивися, любий, як
мене вбиває горя смак.
Не треба сліз і слів гучних
все зрозуміло і без них.
Так скалалось не злюбились...
Та чи вперше помилились?
Ні.І всяких бід було багато
і не було життя , як свято.
Та, чи думав ти колись про мене?
Ні.Твоє життя-шалене
У нім таких, як я не треба
Я-отрута твого неба.
Я змирюся.Опускаю руки.
Лиш би тебе не отруїти...
Зникаю із твого життя
Без болю, суму і без вороття .
Хай не згадаєш мене ніколи
Хай моє серце вже до тла згорить
Аби тільки тобі не розкзали,
що я змогла тебе любить....
