на пам"ять про нас залишиться
оце неясне моросіння,
мов кігті під шкіру. Правиці
всі пальці судомить в молитві,
допоки ще не скалічено
останню з не морених душу.
Аж раптом і тиша за глину,
і простір та й наче за небо.
Чого ж ти іще зажадаєш,
Коли навіть снів не зосталось