Вчора Вітер з Дощем відгули холостяцьку вечірку
Кілька зламаних крон, кілька хат без дахів от і все
А сьогодні весілля у Вітру і Сонця - їм гірко
Дощ туди не просили... хай доля десь далі несе
І понесло його, закрутило гуляку, під хмари
Але ж сумно самому і вітру шукаючи знов
Він пішов до людей... тихий Дощ не знайшовши пари
По краплинці краплинка постукав у твоє вікно
Ти лежала сумна... лише ковдра тебе розуміла
І вона не питала чому у очах так блистить
Дощ заглядав у очі твої.. прекрасні... несміло
Зачарований був він від того, що плакала ти
Задзвеніло вікно, дощ туди тарабанив сильніше
Не від вітру... ні... це душа так його затремтіла
Закохався в Сльозу... він ніколи не бачив раніше...
Кришталеву красу... бездоганну душею й тілом...
Тепла ковдра і тиша... навіщо?..відкриєш вікно ти...
В обіймах з Дощем своє довге розпустиш волосся
Плаче дощ... плачеш ти... не було уже добре давно так
Дощ і Сльози злились... в насолоді не баченій досі
Класно,наче як про мене,я дуже люблю дивитися як іде дощ,на цікаві думки наштовхує. Тільки вчора спостерігала грозу з вікна,а сьогодні-такий гарний вірш,ти ніби думки мої читаєш.
MC_Yorick відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а я на дощ дивився позавчора... висунув голову з вікна і ловив губами краплі...
