І сім, і сім разів по сім
Прощати нам велів Ісус.
Прощати все, прощати всім,
Бо гріх — то результат спокус.
І хто дасть руку на вогонь,
Що й сам в спокусу не вбреде
Під час житейських втеч й погонь,
Коли не знаєш, хто ти й де
Ти є.
І тьмаряться мізки.
І ось лукавий тут як тут.
І в небі чистому — мазки,
Провісники спокус й спокут.
Тож я Тобі прощаю все,
Кохана.
Ти ж прости мене
За те, що я прихильник сцен
І часто мовлю про сумне.
Прости за те, що я пиш́у
Тобі нездалого вірш́а.
Бо це ж — не вірш.
Це — тільки шум.
Проте, повір, шумить душа...
Душа, що прагне чистоти
Не тільки лиш собі, а всім.
Я все простив. І Ти прости.
І сім, і сім разів по сім.
