Кохання, небезпечна річ,
Воно як вогняна піч.
Палає, палить все, що є,
Згорить, те, що не зігниє.
І навіть, ту труху, що буде,
Лежати там, де не знайде.
Не жук, не гусінь, не надія,
Там, де вітер вже не віє.
Кохання, все знайде і схопить,
Та запалає, за тріщить.
І змінить все в єдину мить,
Старий дід також затремтить.
І схопить бабу у обійми,
Юнак побачить дивні сни.
Дівчина, тяжко за зітхає,
Кохання, майже, кожен знає.
Воно десь є, або немає,
Та часто хтось його шукає.
Знайде, чи схопить у долоні,
І сльози побіжать солоні.
Не гіркі, не мутні – прозорі,
В будівлі, може десь надворі.
Ті сльози щастя, а не горя,
Їх не багато, менше моря.
ID:
260079
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 17.05.2011 10:32:49
© дата внесення змiн: 17.05.2011 10:32:49
автор: Линник Анатолій
Вкажіть причину вашої скарги
|
