Словники пухнуть словами,
та соціум чомусь зверху.
На зміну старій істині
приходить її обгортка.
Немає на карті раю
Він є лише в голові
Та пекельні вогні свідомості
та морального плюндрування
перетворюють мрії на альбом без людей.
Пошуки в собі- не втеча від світу,
це стіна від образливих обрисів,
що малює власна уява.
Все не гірше, ніж є насправді.
Рожеві окуляри прописують не окулісти,
це вибір, зроблений при далекозорості
Кожному своє.
Аморфні думки, мов пластилін
часом змішуються між собою
утворюючи непотрібну масу.
Апатії - посуха для пісків океану
і чим глибше, тим важча вода.
Хтось заглиблюється туди так,
що з батискафа перетворююється на
археологічну знахідку.
Тиша не означає спокій
В голові немає місця тиші
Де тиша - там завжди вітер,
що злітає з вуст
але не як пташка, а як куля.
Така вона близорукість,
що ранить оточих гострим пером.
Та в скільки сторін гарнеш,
з тількох сторін і повернеться відгук бумерангом.
Кожному своє.
У кожного свої очі
І своє бачення світу
На карті раю немає.
Чи немає мапи раю.
Райські квіти сходять думками
Та пекельні вогні не згасають
По них навмисне ходять ногами.
