Апологія вірусів
Розповзаюсь жовтим, м’яким,
з чого можна ліпити.
Заховаюсь в кутах
гострого світу,
знайду
шпаринку в чиємусь мозку −
буду там жити за умови,
що хтось буде жити в мені.
Це − філософія руху,
що літає в повітрі.
Крапка, крапка, крапка.
Кожна літера й крапка знають своє місце,
кожен витвір природи й мистецтва в русі.
Всього так багато,
але тільки ми з тобою мутуємо,
не даючи заздрісникам спокою.
Розповзаюсь жовтим, м’яким,
з чого можна ліпити.
Захопивши нервову систему,
некерованим робимо
розум людини.
Тиша можлива,
коли світ буде іншим.
***
Тепло, терпко,
зелено, жовто –
як багато простору в горах!
Сонце зайшло за плечі,
розчинилось десь там в асфальт.
Змінились пріоритети,
змінилось усе життя.
Легко дихати, коли розумієш, як це робити.
Тепло, терпко, зелено, жовто,
коли наповнений світлом, знаєш,
навіщо ідуть у простір.
