Якби була у мене сила,
що захотілось, то й б робила
я б утікла у чисте поле,
в безкраї дальнії простори.
Усе б на світі залишила,
усіх б лишила, була б сила.
чужого світу чужі думи
мене на мить щоби забули.
Як би слова, що печуть серце,
що незрівняти з жодним перцем,
у чистім полі чи в пустині
розвіяти на самотині.
І знову ззанову родитись,
у тому світі би лишитись,
бо в цьому світі, що живемо -
ми плачемо - чому живемо.
І віднайти б то джерело,
що там текло й тече до нині
і пють його ті, що живуть,
мені б попити трішки з ними́.
