Сидить Орфей старий
І на флейті грає.
Німф красивих, молодих,
Сам він розважає.
Пісню мовить його флейта,
І розповідає:
Про красуню Еврідіку,
Що Орфей кохає.
Як померла вона юна
Від змієвого вкусу,
Як забрали у тартар
Її косу русу.
До Аїда як звертався
Кохану повернути.
Грав він богові на флейті,
Щоб милую здобути.
Розмовляв співець із нею,
Коханою своєю.
Залишилася вона
Віддана Орфею.
Повернувся він з тартару-
Із пекла дна земного.
Охопився сумом серця
Почуття простого.
Побіліли чорні брови,
Інеєм покрились.
Карі очі його добрі
Сльозами умились.