Плакала дівчина,як трава за сонцем,
Гірко ,гірко плакала тай бога благала,
Хай з’явиться любий знову за віконцем,
Я б його за руку все життя тримала.
Завели дівчата в лісі хороводи,
Розкладають ватру ,та співа пісні,
Лиш вона нещасна все стежками ходить,
Все шукає зірку ,що буде цвести.
Ходить темним лісом ,ноги оббиває,
Тай для свого милого долі шукає,
Хай вернеться любий живий із походу,
Хай життя не втратить та козацьку вроду.
Засіяла папороть золотим вогнем,
І зраділа дівчина заспіва душа,
Ми за це Купалечку хліба принесем,
Бо здійснится має все що забажа.
