Як темний ліс, що так чека світанку,
Як босоніж чекаєш ранньої роси,
Так і я щоночі, щодня ,щоранку
Чекаю приходу весни.
Так і я чекаю від тебе листів,
Що колись ти птахами мені їх приносив
Дарувавши тепло ти від болю тремтів,
Твій подих, і руки, ...м"яке волосся.
Так чекаю я , божевільна, ту мить
Коли знову мені навесні прошепочеш,
Коли серце тендітне що досі щемить,
Перестане боліти, лише залоскоче.
Так даремно чекаю, прокляття- чекати,
Із думками лиш жити, відчувати дарма.
В своїх снах чорним лісом одній знов блукати.
Бо блукає тим лісом лише самота.
