То було дитинство.Яка дивина?
Густою росою вкривалась трава.
Там де калина в садочку цвіла,
стежиною мама за руку вела.
Сонячні ранки росою вмивались,
в ночі долини в тумани ховались.
Повітря духм*яне стояло в селі,
з оркестром співали пісні солов"ї.
Роси сріблясті збирала в долоні,
ними вмивала я мамині скроні.
А мама, тоді, молодою була,
у коси свої білі квіти вплела.
Швидко роки спливали,виросла я,
на тую ж стежину дочку завела.
Із дивом зустрілась дитина моя,
свою радість життя до мене несла.
Із махом крила,промайнули літа,
в коси-русі мої. вплелась сивина.
Онучці маленькій покажу красу
,в долоньки дитячі стрясу їй росу.
Я знаю,що буде таке у житті,
що більш не з"явлюся на стежці я тій.
Як хочу побачити,хоч з висоти,
нащадків,що прийдуть на стежку сюди.
