Скільки разів ти мала йти,
Скільки разів затримувала дихання,
Ти наближалась близько до мети,
Тай йти не дало лиш одне бажання.
Ти просто мовча лежачи у ліжку,
Лежала вже другий день без сну,
Ти все чекала свята на усмішку,
Чекала ту годину де прийду.
За вікном дощ, грав гру у зливу,
І час здавався зовсім незначний,
І грім гримів від блискавки пориву,
Здавався зовсім він сумний.
Ти так хотіла й дочекатись долі,
Ти так хотіла утекти від сну,
І я прийшов і взяв тебе поволі,
Розпочавши вже виграну війну.
