Розбитий об скелі нЕжиті в нежиттІ,
безсУмнівно іноді ляпнеш в обличчя,
Авжеж, після повені хочеться знову іти,
а Ти
вдираєшся вічно
в хворі нирки безодневі
пафосним стогоном,-
своїм егоїзмом.
Лягти спати
або знов веслувати
по ваті в гарматних
страннуватих пристрастях садомазохізма?-
Конвульсії моєї втрати
іноді по хвилям стелі стеляться.
Писати, писати,
писать до свого фанатизма!
А потім - заклинанням стиснуться
мої кращі переляки
милості
моєї мінливої музи-Атрофізми...
Тобі? -
шукати дірок без води.
Без музики. І мрії для життя шукать в расізмі
Твоєї ширшої за космос ГЛУПОСТІ.
Залиш собі той застарілий конформізм!
Підступництво!
Ненавиджу
тебе. В моєму ледве-подиху
проробленно
зраджу
подивом -
Твій егоїзм.
укр мовою теж файно вийшло)
