Спостерігач. День
Мене зростили та вдягли
Двори загублені
Та на роботу одвели
В місця улюблені.
Я виринаю із квартир,
Думками повними,
Що наповнялися людьми
Непереборними.
Я виринаю із печер,
Звірями грітими,
Де стіни шкурами рясні
Різноманітними.
Я виринаю із тепла,
Спокоєм створеним.
Кидають тіні од крила
залізні ворони.
Вони злетілись на шляхи
І сунуть сяючи.
Дзобами зкльовують гріхи
З людьми літаючи.
Мій мозок маревом ніяк
Не припорошений -
Я бачу авта на шляхах,
Людьми запрошені.
Та я торакаюся пір'їн
Зі сталі схвачених.
Я бачу дива звідусіль.
А ви - не бачите.
Я бачу очі в небесах
Незацікавлені.
Зірки - зажурені курці,
зорею спалені.
Я бачу спалахи вогнів,
прадавні факели.
То дикуни зпоміж дворів
Ідуть неквапливо.
Ліхтар викреслює людей,
Додому пущених.
А я зрікаюся ідей,
Ночами звужених.
Не завши треба упадать
До публіцистики.
І ось одна з моїх порад:
"Літайте високо!"
Якщо я в душі пост-Пастернак, то ви(ти) пост-Есенін. На музику покласти спроби були? Чи може вже є де послухати? "Людна зі світу обридлого їй ИМХО вітає вас "
Невідомий Автор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую.
Спроби були. Але іншого тексту.
Єсенін динамічніший.
Надзвичайно) Зміст знайомий кожному, але Ваше бачення додає чогось нового, змушує до пошуків - як у власній душі, так і загалом.) Дякую за хорошу атмосферу)
З повагою, Ніла Ревчук
Невідомий Автор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам. І знайте, що мені - приємно. Приємно, що Слово отримало дію.
Дуже сподобався Ваш поетичний ритм і спів!!! Справжній поетичний!!!!!!! Рідко в кого так легко і невимушено гортаєш сторінки життя з настрієм ліричним і задумливим!!!
Невідомий Автор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Євгене. Ваша думка мені приємна та важлива. Ох.. як би так виходилось завжди!)