В глибині твоїх очей насипана гора.
На її поверхні - два камінці, важкі, тривожні, крижані.
Твої очі – розмальовані морозом шибки.
Варто похукати на них теплим диханням
І крижані візерунки розтануть,
І потечуть теплою вологою.
І тільки тоді я побачу те, що є насправді.
Глибоко-глибоко, в самісінькому серці.