Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: O`Hanna: Музикант - ВІРШ

logo
O`Hanna: Музикант - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Музикант

Музикант.
Буває так, що один якийсь, на перший погляд, незначний випадок змінює або ж бодай привносить щось нове у наше таке звичне буття. Так сталося і цього разу. 
На дворі запала спека. Неподалеку ремонтували асфальт, тому автобуси і машини змушені були об’їжджати цю ділянку дороги по зустрічній смузі. Гарячий вітер раз-по-раз приносив із собою огидний сморід гудрону. 
Ми з подружкою мигцем залізли до автобусу, що щойно під’їхав до зупинки. Як би не здавалося це невихованим для деяких людей, але ті, хто їздить у міському транспорті кожного дня, та ще й в години пік, добре мене зрозуміють. Тут справа така – зайти першим, бо ніхто не подивиться, що можливо тобі важко стояти, бо підбори зависокі, а ти цілісінький день на них бігала туди-сюди, або ж тиск різко знизився і в голові паморочиться так, що у ній існує лише одна думка: «Тільки б не впасти, тільки б не впасти». Тож дбати доводиться про себе самій. З роками втрачаєш жалість до всі інших людей на зупинці та пасажирів транспорту. Тож хоч, засуджуйте мене, хоч ні, та я така жорстока і є. Знову ж таки наголошую, що ті, кому кожного дня доводиться стикатися з такими ж проблемами, добре мене зрозуміють. 
Отож ми з подружкою швиденько зайняли два порожні місця, що знаходились поруч, і тієї ж миті я і, гадаю, вона теж, відчули дику втому. Ще б пак, вона допомогла мені дотягти до академії хабара – чотири пакунки паперу для принтеру. Довго ж ми будемо згадувати цього хіміка «незлим тихим», знайшов же що загадати такій тендітній дівчині як я. Гадки не маю, що б я робили без такої відданої подруги, як Іра. 
-	Я не заважаю? – спитав чоловік, що поруч з ним я вмостила свою дупку, він відсунув якийсь ящик, що на перший погляд скидався на один із тих, що в них рибалки везуть додому свій улов. 
Цей ящик і справді мені заважав, та я, як людина чемна, відповіла: 
-	Ні, не заважаєте. 
Він саме виронив п’ять гривень і шукав їх. Купюра ж виявилася за сидіннями: 
-	Он де вона, - сказала я, і вже хотіла підібрати, та чоловік мене зупинив: 
-	Дякую, я сам. 
Я подумала, що не дуже він і схожий на рибалку. Запаху перегару зовсім н відчутно, тож він тверезий. От тільки від нього несло дешевим тютюном, тими цигарками, що не мають фільтру, а шкіра на пальцях мала жовтий відтінок, мабуть від постійного паління. А тим часом Іра почала розповідати мені, що таки вмовила дівчину з першого курсу, клавішницю, з нею пограти. І ми з нею почали це обговорювати. 
-	Збираєтеся організовувати свій ансамбль? – знову озвавсь чоловік, років якому було десь шістдесят п’ять – сімдесят. 
-	Це не я, це вона. 
-	Гітара, клавішні, барабани, - розмірковував незнайомець, – це все не цікаво. Таке можна зустріти будь де. Такі колективи зазвичай називають «брюхочосами». От якщо додати туди якусь сопілку, то буде геть інша справа. 
-	Так, - погодилась я, - це як душа? 
-	Ні, - відповів він, - не душа, але теж дуже важливо. Вона вносить живинку у музику. Я граю на ринку біля пам’ятнику кожну суботу і неділю. Гроші заробляю. Не дивіться, що я так виглядаю, я справді музикант. 
-	Що ви, я вірю, справді. 
-	Тож приходьте, коли зможете, і я вам зіграю, безкоштовно. Подивитесь, як сопілка змінює мелодію. Прийдете і скажете: «Миколаю, Миколайович, а пам’ятаєте, ви нам обіцяли зіграти?»
-	Добре. 
-	Ну, мені треба йти, - усміхнувшись, промовив він. – Ви виходите? 
-	Ні, - відповіла я і підвелася, аби випустити його. 
-	До побачення, дівчата. 
-	До побачення, - відповіли ми. 
Маршрутка зупинилася, музикант вийшов, двері за ним зачинилися і ми знову рушили. Я мовчала, бо ж у голову закралася одна шалена ідея. Я довго думала, чи озвучити її Ірі, але потім наважилась таки: 
-	Скажи, а у мене правда немає слуху. 
-	Хто тобі таке сказав? Те, що в тебе не вийшло співати, зовсім не означає, що слуху немає, ти ж можеш зрозуміти, де звук нижче, де вище? 
-	Так, наче б то. 
-	Отож бо й воно. А що? 
-	Просто я тут подумала, а чи не навчитися мені грати на саксофоні? 
-	На саксофоні? 
-	Так. Просто це єдиний інструмент, на якому б я взагалі хотіла б навчитися грати, для душі. 
-	Це ж чудово, - відповіла подруга і її обличчя сяяло. 
-	А як ти думаєш, у мене вийде? – невпевнено запитала я. 
-	Якщо ти цього хочеш, то вийде, - відповіла Іра. – Головне – старанно навчатися, і все вийде. 
Автобус докотив до кінцевої зупинки, і ми знову зійшли на розпечений асфальт. 
Не знаю, чи дійсно я стану музикантшею, чи це просто чергова моя божевільна ідея. Та зрозуміло лише одне, що думка про власний саксофон ще довго не покине мою голову. Тож життя моє вже ніколи не буде таким, яким воно було до тієї зустрічі з дивним музикантом. Ось так.
3 червня 2010 року

ID:  202815
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.07.2010 16:32:46
© дата внесення змiн: 26.07.2010 16:32:46
автор: O`Hanna

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (821)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

КРІПАКОС, 26.07.2010 - 17:21
ну автовокзал я знаю де tongue .
а на кого вчишся? дійсно обрала те що хотіла, покликання як кажуть.
 
O`Hanna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вчуся на технолога харчової промисловості. Обрала не сама, а те, що було поруч. Намагалася вступити на "редактуру" в Луганську, але на бюджет не потрапила. Довелося залишитись тут. Спочатку дуже з цього приводу психувала. І не те, щоб мені не подобалось слухати про їжу, якраз це мене там і влаштовує. А все інше - однокурсники деякі, викладачі. Постійно нас лякають, що виженуть, до на наше місце багато охочих тощо. Нерви тріпають. А я, за два роки не прогуляла жодного заняття (окрім фізри biggrin )і вчуся за контрактом, тож не бачу сенсу зі шкіри лізти. Мене трійки повністю влаштовують. Та й щоб їх отримати, теж нерви потріпають. Та тепер я вже з цього просто сміюся. Думаю, що все не так погано, як здавалося спочатку. Переживу. Залишилось ще два роки (не хочу йти на магістратуру). А потім може поїду вчитися на режисера. Так, що, може й не погано, що я не потрапила до Луганська. А ти чим займаєшься?
 
КРІПАКОС, 26.07.2010 - 17:12
а ти ж вже десь вчишся, я про вуз, в словянську?
 
O`Hanna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Філія УІПА - харківської академії, це на автовокзалі, біля педуніверситету.
 
КРІПАКОС, 26.07.2010 - 16:57
а чому нажаль, російська ж твоя рідна, твоїх батьків і дідусів і бабусь, я спочатку як приїхав, пробував на роботі з знайомими говорити російською, а потім все набридло, думаю чому я маю підлаштовуватись, і зара українською. тепер багато зі мною пробують говорити укр.,
можеш зі мною розмовляти, а чому непевна, в школі ж здається як неяк та вчать... smile
 
O`Hanna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, мова більшості моїх дідусів-бабусь - суржик. Українська подобається мені більше, ніж російська, щось у ній таке приємне, рідне. Та й якщо судити з прізвища, українська - рідна мова. Рідні кажуть, що не там я народилась, не вгадала. Треба було трошки західніше.
 
traven`, 26.07.2010 - 16:47
Просто написано, легко читається.
Сподобалось! yes
 
O`Hanna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! biggrin
 
КРІПАКОС, 26.07.2010 - 16:45
цікаво, особливо запамяталося "вмостила дупку".
знаєш я за час що живу в словянську ще не зустрічав молодих людей що говорять українською, тим більше дівчаток, я на 99% думаю що і ти в житті говориш російською, чи я не правий.
а так розповідь сподобалася, цікава. wink
 
O`Hanna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, ти правий. Я дійсно розмовляю переважно російською. Нажаль. А з ким мені розмовляти? Та й не певна, що розмовляти я можу. Писати більш-менш, та й не завжди, а от розмовляти - практики замало. frown
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: