У ті роки країну вогонь війни обпік,
Хатинонька задріпана,
Розвіяв тишу крик.
Дівчинка малесенька,
Заклякла вся од страху.
Вороги безжалісні вбили бідолаху.
На її очах загинув захисник,
Повстанець, що одчаяно боровся
Й передрік
вільну Україну:
"Невдовзі прийде час
Жадана воля очікує на нас,
Вирветься Вкраїна з обіймів
ворожих рук.
Що з двох боків її хотіли розчавити
Як комаху. Землі рідні захопити.
І примусити служити
сєкрєтарям, невдахам.
Розмріялись!" Країна вистояла,
Горе пережила. Повстанці.
Багато з них до цього часу не дожили,
не прокинулися вранці.
Та настали дні, про які
Вояка мріяв на війні.
Хоча від часу того
Народ ще натерпівся,
Не рік, не два, а знову й знову...
Аж слів нема, відняло мову.
Та це в минулому.
Впереді майбутнє світле.
Отож чекаймо, Вкраїна ще розквітне!
цілком з Вами згідна, а Ви знаєте що до християнського періоду на поетах лежала велика місія підібрати, оспівати образ розвитку країни в найменших дрібницях да так щоб люди прагнули втілити цей образ у життя.
Мрійник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
зараз ця місія також залишилась, але на ряду з нею є й інші, наприклад просто писати для себе, для задоволення