У декого мрії над серцем відкритим знущаються:
"У себе повір, ну ще трохи пройди, ну ще крок!"
У ньому, як в термосі чаєм вони зігріваються,
Когось, як сірник зачиняють у свій коробок.
Он, з ними спянілі під руку ідучи фліртують,
Для них же цей світ не являє собою ціни,
А ось фанатично вершину скажені форсують,
Бо знизу розпука, і присмак холодний вини.
Я мрії із термоса в чашки чиїсь розливаю,
Хай з ними в руках зустрічають світанки свої -
Тверезо роздумувать ліпше за чашкою чаю,
І мріять в задумі про світлі міражні краї!́
