Чи помічав колись ти вранці
(Чи влітку то, чи то в зимі)
Метелика в своїй фіранці
Й троянди білі на вікні?
Чи бачив ти колись у небі
Як лебідь крила розгорнув?
Чи кликав він тебе до себе?
А може, ти його не чув?
Чи бачив ти колись як море
Весь беріг хвилями заллє?
А може чув як шепчуть гори
про щось високе, неземне?
Чи помічав колись тривогу
Що в лісі віти гомонять?
Чи бачив як дають дорогу,
До ніг листочками летять?
Листочки ті – це мої мрії.
Тривога лісу – це життя.
Дорога вільна – це надії,
А квіти кажуть, що твоя.
Шепочуть гори про кохання:
Високе, світле, неземне.
А море й хвилі – це бажання
Частіше бачити тебе.
Той птах, що бачив ти у небі
І чув як кликав він тебе,
То була я…не був то лебідь,
той лебідь у мині живе.
А те що ти на склі помітив,
То не троянди на вікні,
І не якісь інакші квіти
А я всміхаюсь тобі в сні.
22.04.05р.
