Дамаскова сила
Удар, іще удар – у коваля сильні руки…
Мене не дарма травмували,
розбиваючи мою сталь,
срібла з міддю в душу вливали,
шрамуючи досхочу…
Змією на місці звивалась –
відбитись забракло кінцівок ,
Лише ядом гарячим плювалась,
цілячись у молотобійця.
Лезо моє лизали кровавими язиками
(Відмітини болю сняться і зараз)
змішували мене і стискали,
роздираючи мою суть
на тисячі окремих спалахів,
аби втілилась в одне жало
Дамаскова лють!
Удар іще удар – у воїна вправні рухи…
Чому ж зразу мені не сказали,
що я сила його духу?!
Не даремно мене обпікали –
зростаюсь , зцілена боєм.
І радію – не серце в мені калатає,
а Дамаскова Сила Волі!
20.07.2008.
