Вечорова зоря тихо згасне
Ми з тобою навіки чужі
І тепер уже наче у казці
Будем згадувать дні молоді.
Дні, які бувають тільки раз,
Їх ми не забудемо ніколи
Це неначе квітне в полі мак
Тільки в літку і тільки в житах.
Ми не ворогами залишилися,
Пам’ятаю як в останню мить
Ми клялися завжди бути щирими,
Щирими і вірними людьми.
Так я знаю, ми розстались не прощавшися,
Бо не було часу в нас на це
Та зате ми залишились щирими,
Щирими й до смерті ми дійшли.