Я люблю коли в травні,
Розквітають весняні конваліїї ,
Люблю їх маленькі і грайливі,
Колокольчики- пелюстки, ніжно-білі дзвіночки,
Що ховаються в зеленім обладунку листочків ,
Від людських очей та пекучого сонця,
Серед зелені інших трав,
Під густими зонтиками кущів та дерев
В лісах, садах,
Там де можуть тільки деякі сонячні промінчики
Дістатися, до тих духм`яних, запашних дзвіночків,
І трохи їх обігріти та надати енергії для парфумів,
Щоб ми насолоджувалися і тішилися ними
Такими гарними і вродливими,
В гіпноз від їх терпкого запаху впадали
І про недолю свою, і свою нелюбов забували.
Поки квітнуть конвалії ,
Ми будемо в тиші і в любові їх купатися,
Від солодкого їх запаху п`яніти,
І серця наші від снонавіювання спокійно будуть в грудях бриніти .
