Біла простинь-почорніла,
Серце болі не стерпіло.
Вени ріжу,кров стікає,
Я до тебе набираю...
Раз за разом я дзвонила,
І нарешті зрозуміла:
"Він не хоче говорити,
Я не буду вже дзвонити!"
Кров стікала по подушці,
Забрудняла всі ігрушки.
Серце билось раз-за-разом,
Ти забула всі образи.
І душа у небо полетіла,
Нова зірка в небі засвітила.
Кров навколо,
смерть прийшла.
З вами вже мене нема.
"Як же добре,Я одна!
Болі в мене вже нема"
Але,що це?Ні!Не вірю!!
Лиш любов згоріти не зуміла!
Знову сльози,
Знову плачу,
Лиш тебе побачу.
Я твій ангел-охоронець,
Доторкатись не борониш.
Кожен день тебе я бачу,
За спиною тихо плачу.
Я лишилась в небесах,
Позабувши свій дівочий страх!
Лиш тепер відчув ти біль,
Бо мене вернути не зумів.
В мене серця вже нема,
Адже більше не жива!