Сьогодні знов найшло...
Навіщо Я? Для чого Тут існую?
Чому без Тебе сумно і з Тобов сумую?..
Чи може біль, який ті спричиняли,
Закарбувався так в Душі,
Що й не прийдеться вже кохать мені?
Не вірю я, (не хочу вірить!)
Що світлості чуттєвих хвиль
Не пережити вже з усіх зусиль...
Мов пташеня, що випало з гнізда,
Розгублене, з очами страху,
Передчуваю: та біда
Призведе, що поїду дахом.
Не дай з любов’ю розійтись!
Бо гра із нею міниться журбою,
Й хвилину розпачу, спокути
Я хочу пережить, не поділяючи з Тобою...
Усе закінчую, нічого не почавши...
Не хочу більш робити так,
Багато досвіду надбавши...
22.IX.09
21:00
