А чи знаєте ви, що краще весни,
Коли сонце ховається в хмари...
І сняться внучатам чарівнії сни,
А небом пливуть багряні заграви?..
... Тільки літом дрімають зелені гаї,
Їм сниться весна крізь сиві тумани...
Не сплять тільки зорі, не сплять соловї,
Не сплять на леваді старі дідугани.
Вони з малишнею пасуть баских коней
Та згадують ночі далекі,.. натхнені.
Скільки їхніх думок,.. подій та людей -
В них час, ніби золото стиснуте в жмені...
Вони цідять по краплях його в словеса -
Все в юність далеку, в нескорені мрії...
Творять казку із слів, свої чудеса...
Та згіркла сльоза тихо висне на вії...
... Пролетіла у мріях їхня весна
І літо це теж, як гроза пролетить.
Остануться в серці внучат чудеса
І ще неповторна ця юності мить...
