такий дивний стан...от,коли тебе нема-мені погано...коли тебе бачу неподалік-всередині,ніби хтось кричить....а коли ти зі мною-суцільний дискомфорт!
якесь таке відчуття....важко пояснити...
...хотіла забути,наробила дурниць...та все одно,не забула.дибілізм..сама себе накручую,постійно повторюю,що ти мені байдужий,а результат-нульовий!
плачу ночами,хочу повернути все назад....
я чудово розумію,що ти не змінишся,залишишся таким,яким уже є....і я не можу вимагати від тебе змін,бо не маю на це права!
але чого?чого все так?ніби нічого нема і водночас,щось є...
мабуть,це й до кращого...хай ці почуття будуть мовчазними і не серйозними!
...можливо,колись ми змінимось....але це буде колись,не зараз.
напевне,не судилось...
мені важко бути з тобою таким,бо я не така!я інша...по-дурному звучить,але це правда....Я НЕ ТАКА....і я з цим змирилася...
так хочеться,щоб усе було ідеальним.....за моїм баченням ідеалу...та не виходить!хтось приходить і все руйнує!!!
знаєш,мені навіть трішки байдуже,що ти скажеш на це все,бо я впевнена,що після цих слів нічого не зміниться!
...ти залишишся таким...і не краплини іншим...
твоє життя-це нескінченна гра!ти живеш,ніби за монітором....знаючи,що завтра буде те саме сьогодні,тільки рівень ,можливо стане вищим...
можливо,колись ти виростеш і зрозумієш,що все це дурня,але повір,це буде колись....і зовсім не зараз!!!
ID:
143540
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 31.08.2009 10:19:46
© дата внесення змiн: 31.08.2009 10:19:46
автор: baby Boo
Вкажіть причину вашої скарги
|