Життя - клубок різноколірних ниток,
Де вже не знайдеш ні початку, ні кінця...
Дбайливо заздалегідь закручений у звиток,
Чекаючи, коли його торкнеться чиясь вміла рука.
Ми йдемо по життю - розкручується нитка,
Повільно переходячи у щось нове.
Сплітається історії людської сітка,
Де поруч біле з чорним, радісне й сумне...
Маленьке неслухняне кошеня помітило клубок,
І доля починає свою, часом жорстоку, гру,
Кидає бідолашного зі столу у куток,
Аж доки не набридне - не кине забавку свою.
Та всьому є кінець, і нитку це чекає,
Клубок все меншав, меншав і раптово зник...
І часто в світі навіть спогаду немає
Про відчайдушний спроби жити крик.
