Переклад
з російської
вірша «Я не люблю»
Володимира Висоцького
Я не люблю фатального кінця
і від життя ніколи не стомлюся.
Я не люблю ту пору, коли я
мовчу без пісні, не сміюся.
Я не люблю холодного цинізму,
в захоплення не вірю. Ну і ще,
коли чужий в мої листи полізе,
заглянувши мені через плече.
Я не люблю, коли наполовину
чи зовсім роблять перегони.
Я не люблю, коли стріляють в спину,
а також проти вистрілів у скроні.
Ненавиджу плітки у ролі версій,
вагання, привілеїв шило,
або – коли постійно проти шерсті,
або – коли на склі залізо слід лишило.
І впевненості ситої не люблю –
хай краще гальма працювать не схочуть.
І гірко так, що слово «честь» загублять,
і з честю наклепи розсіють поза очі.
Коли я бачу поламані крила –
нема мені жалю не просто так:
я не люблю насильство і безсилу, -
ось тільки жаль розп’ятого Христа.
Я не люблю себе, коли боюся,
і гірко так, коли невинних б’ють.
Я не люблю, коли залазять в душу,
тим більше – як туди плюють.
Я не люблю манежі і арени,
бо там мільйон міняють за гроша, -
нехай в майбутньому великі зміни –
не змириться із цим моя душа!
