"Ти озвався в мені почуттям невловимим. Дивно.
Наче гул камертону всередині. Що ж - змирись -
Ти не поруч - така порожнеча. Тонкий, надривний,
Тихий відгук у грудях - навиліт. І безлад скрізь.
Тільки візьмеш за руку, так стрімко збіжить по пальцях
Хвиля жару вогняного - сховища не знайти.
Мимоволі - назустріч. Непроханим постояльцем
Ти в мені. І надовго? Від двох або до п'яти -
Дуже схоже на вирок. Наважусь на це завдання
З невідомим тобою? Ні спокою, а ні сну…»
…Це було. Стало зовсім по-іншому. Не востаннє -
Вперше після. Без тебе. Чекатиму на весну.
Неотправленное
«Ты во мне отозвался неведомым странным чувством.
Будто где-то внутри резонатор, когда не врозь.
Если нет тебя рядом, то гулко и как-то пусто.
Тихим звоном в груди - тон все выше и как насквозь.
Если за руку нежно возьмешь – пробежит по пальцам
Непонятное что-то… Названия не найти.
Распахнулась невольно. Непрошенным постояльцем
Ты во мне. И надолго? От двух или до пяти -
Как судьи приговор. А пока мне решать задачи
С неизвестным тобой. Ни покоя ни просто сна…»
…Это было когда-то. А стало совсем иначе…
Это - первая после тебя, без тебя весна.
Пречудовий твір! 
