Можливо це нікого не турбує, але я поділюся тривожними думками.
По перше, я хочу зауважить вас в тім, що я поважаю всіх людей незалежно від раси, їхньої віри, образу життя і не маю розуміння повчати і судити. Кожна людина, чи народ вільні в своєму виборі способу життя чи дій.
Я відчуваю, що отримаю обурення від читачів, але я опираюся на історичні факти, на реальне теперішнє життя.
І тому, я замислився над бідою України й українських громадян сучасного життя. І чому так сталося. Життя учить так, хто не знає своєго минулого, той не має майбутнього.
Ми, Українці (слов’яни), вперто не бажаємо знати своєї історії, своєго походження і розвитку й не бажаємо вчитися на життєвих удачах й помилках і коверкаємо рідну мову і прощаємо ворогам згідно Біблії. І тому, зависли з бідою в часі невизначенності.
З історичних документів відомо, що Слов’яни вірили й славили Єдиного Всевшнего Бога (Він же Триглав, Трисил) творець всесвіту, творець живої й не живої природу на землі, сонця, місяця, неба, зірок, повітря, водних стихій і складали сакральні пісні Богові, духам повітря, видимому й невидимому світу природи, тобто, що все видиме й невидиме - це проявлення Бога й дар для людей. Все явне й невидиме слов’яни назвали йменями богів.
Кожен з Богів у древніх слов’ян мав назву, богословну значимість, календарну дату, для кожного Бога була своя сакральна поезія.
Слов’яни тільки славили Бога, бо Він дав все небхідне для життя Роду на Землі. Бог і є Сам Рід.
Слов’яни були православної віри ще за десятки тисяч літ до християнства, тобто жили по закону ПРАВА (закону Бога), по закону космоса.
В них була рідна, вільна, природня віра слов’янського народа. В древніх слов’ян була здорова, благородна культура незатьмарена соціальними докорами, щодо питань людської рівності.
І ось на зламі століть, світогляд слов’ян мінявся і ми ніби зависли в просторі невизначеності світогляду реального життя. Ми постіно залежні від когось й чогось.
Нами керують завжди чужаки,
Боже, коли українцям Ти вправиш мізки..
Ми, слов’яни-українці, втратили своє кровне Рідство, в нас змінився світогляд і ми потрапили в пастку чужих народів з їхнею ідеологією, тому приживаємося щоб виживати. Ми втрачаємо генетичну память вільного, нескореного народа і рідну мову - душу народа і губимо коріння слов’янського Роду. Внурішні й завнішні вороги роблять все, щоб знищити нашу Волю, наше коріння і ми в цьому самі їм довіряємо й допомагаємо.
Щоб зломати наше природнє життя, наших — древніх слов’ян зневажали і висьміювали як язичників.
В термінології літератури, язичниство — це рідна віра народу в Бога, віри в природу, зародження життя, сутність космосу, видимого й невидимого світу. Язичниство, це цілісна система уявлення про світ, світобудови світу і місце людини в ньому. А ми зажди віддаємо нашу Матінку-Землю і самих себе на поталу в чужі руки.
І я подумав, що ми примусовою силою й свідомо відмовляємося від пам’яті і спадщини предків і тому страдаємо тисячоліття, що це і є духовна й історична помилка нашого народу і що це і є карма(відплата) слов’янам-українцям. Бог народив нас, слов’ян-українців, в Ураїнській землі і поселив нас на ній навічно й дав Закони Родом править. А що ми робимо і куди йдемо......?
Мій висновок.
На сьогодення в Правосланій хрестиянській Україні проживють й працюють десятки різних релігійних громад , в мирі й злагоді.
А що мішало князю Володимиру охрестити Український народ без застосування примусової сили, з важкими наслідками. Кров, відчаї, сльози заполонили Україну, знищинені були капища (церкви), образи їхніх богів, знищена православна віра пращурів, тобто знищена історія України своїми ж руками. Яку довершив Петро перший, і московські Катерини. Віра господня приймається добровільно серцем й душою.
До прийняття християнства у 988 року в Україні, вже були ввіруючі хрестияни - княгиня Ольга, князь Аскольд й інші. Ця подія, добровольного прийняття християнства могла набирати силу з паралельним існування православної пращурівської віри.
І що помішало б Україні і українському народові в існуванні древньої тисячелітньої православної віри наших пращурів, з новою сучасною християнською вірою. Це була б сильна, могутня ввіруюча держава.
Представте собі, вас - сучасного християна, якого хочуть пересилити у віру іншого народа, відчуйте це.
Ми самі і тільки самі реальні творці свого життя.
Борітеся й поборите (Т.Г.Шевченко).
2024 р.
ID:
1021170
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 30.08.2024 17:36:12
© дата внесення змiн: 30.08.2024 17:36:12
автор: Сокол
Вкажіть причину вашої скарги
|
