БІЛЬ
пам'яті племінника
Саранцева Володимира Сергійовича
загинув 22 червня 2024 року
Сохнуть під сонцем трави не скошені,
Всі косарі на війні.
-Сину мій милий , любий, хороший мій,
Ти обіцявся мені.
Ти говорив ,мамо,я повернуся
Тільки молись і чекай.-
Спечені трави вже не розігнуться
І не придатні на чай.
-Синку рідненький, моя ти кровиночка,
Життя залишив на війні,
Я ж бо без тебе тепер сиротинонька,
Ти ж обіцявся мені.-
-Мамо,не плачте,пробачте,не треба,
Сльози Вам душу печуть,
Мене обіймає тепер синє небо,
Від нині я житиму тут.
А ворог піде ,або смерть тут здобуде
Прийшов з чим залишиться з тим.
І Україна жива й жити буде
За мене стоїть побратим.
Душа материньська жива,й не жива,
Сохне так наче ті трави не скошені,
Ніхто не придумав такі ще слова
Щоб біль погасити,що вічною ношею.
Вічна пам'ять Герою. 
Царство Небесне! 
