Закохався Грім старезний
В Блискавицю молоду.
І гримить, гримить помпезно,
Як годиться, на виду.
Блискавиця блисне й зникне,
Хтиво змійкою крутне...
Ну, а Грім ніяк не звикне -
Що ж іще вона утне.
Прокотився над горами,
Щоб чар-зілля розшукать.
Й повелів під небесами
Вже весілля готувать.
У вогненній колісниці
Поміж хмар прогуркотів.
Й чим скоріш до Блискавиці
Засилав своїх сватів.
А вона все до нестями
Веселиться - не вгава,
Забавляється з вітрами -
Жалю Грому завдава...
Дуже вправна, білолиця,
Наче пальчиком веде,
Мабуть гарна молодиця,
Що аж Грім по ній гуде?!..
А він - парубок "моторний",
Не зважайте - скільки літ,
Як візьме до рук й розгорне
Свій письмовий заповіт,
То збіжаться блискавиці,
Забринять на всіх ладах...
Гучно слава розлетиться
По незвіданих світах....
Будуть файно веселиться
На весіллі в небесах!!!
Тільки швидко молодиця
Та й опиниться в сльозах...
Ну, а дідові старому
Дасть, напевно, одкоша.
Бо відомо і малому -
Не все щастя у грошах.
Дідусю потрібно знати-
Не шукать лиху біду.
Й не бажать за жінку мати
Блискавицю молоду.
